Григорій Федорович Квітка-Основ’яненко народився 29 листопада 1778 р. в селі Основа під Харковом. Родина була поміщицька, багата. Та Гриць з дитинства був зажурений страшною недугою, внаслідок важкої хвороби, він лишився зору. А прозрів Гриць на шостому році життя, коли поїхав з матусею поклонитися іконі Озерянської Богоматері, про яку говорили, що вона чудотворна. Хлопчик відчув, що туман поволі розвіявся і з очей спала поволока.

В Основі Квітка захоплювався домашнім театром і разом з друзями на свята їздили з виставами по ярмарках і селах.

Коли Григорій був юнаком то закохався в багату шляхтянку Отримав відмову, сильно переживав і прагнув залишитися зі своїм горем наодинці.

В 1804 р. Квітка перебрався до Курязького монастиря. Та мати вмовила сина, щоб він не приймав постригу. Після того, як Григорій повернувся додому, він переписав на старшого брата спадщину, яка дісталась йому від батька.

Свою літературну діяльність як прозаїк, Квітка розпочав в «Украинском вестнике» сатиричними «Письмами к издателю» (1816) під псевдонімом Фалалей Повинухін. Першим значним драматичним твором була комедія «Приезжий из столицы, или Cуматоха в уездном городе» (1827), та опублікована вона була лише через тринадцять років. Перше звернення Квітки до української мови в драматичному жанрі пов'язане з персонажем Шельменка, вся роль якого була написана українською мовою. «Салдацький патрет» і повість «Маруся» разом з оповіданням «Мертвецький великдень» склали перший том «Малороссийских повестей, расссказываемых Грыцьком Основьяненком», вийшли у Москві в 1834 р. Таким чином почалося друкування українських та російських прозових творів Квітки. Його ім’я стає відомим як на Україні, так і в Росії.

У сорокарічному віці Квітка закохався у Ганну Вульф, котрій було вісімнадцять років. Саме вона переконала чоловіка, що він талант, і що він повинен викладати свої думки на папір.

Саме їй ми маємо дякувати за «Шельменка-денщика» і «Сватання на Гончарівці». Саме своїй дружині присвятив письменник повісті «Сердешна Оксана» та «Маруся». Квітка написав пісню «Грицю, Грицю до роботи», яку А.Л. Метлинський помилково відніс до фольклору у збірнику «Народные южноукраинские песни».

Саме українські повісті та оповідання принесли Квітці загальне визнання зачинателя нової української прози.

Заходьте на абонемент Луганської молодіжної бібліотеки, знайомтесь з переглядом літератури: «Григорій Квітка-Основ’яненко – батько української прози».