У 1857 р. вийшла у світ непримітна і невеличка за обсягом книжечка, в яку входило одинадцять коротеньких оповідань. «Народні оповідання Марка Вовчка», - так значилося на обкладинці книжки. Автором їх виявився не чоловік, а жінка, росіянка, з сім’ї орловських збіднілих дворян – Вілінська Марія Олександрівна (1833-1907), яка, живучи на Україні досконало вивчала українську мову, збирала народний фольклор і написала оповідання, які мали надзвичайний успіх. Навіть Іван Тургенєв зайнявся перекладом оповідань на російську мову : «Рассказы из народного русского быта», які вийшли у 1859 р.

Твори написані пізніше – «Три долі», «Інститутка», «Два сини», «Ледащиця», «Не до пари», казки «Дев’ять братів і десята сестриця Галя», «Ведмідь», «Кармалюк», романи написані російською мовою «В глуши», «Жили были три сестры», «Записки причетника», «Живая душа» та багато інших творів, визначають наступний, органічно поєднаний з попереднім, період творчого розвитку Марка Вовчка як народної письменниці реалістки.

Багато іноземних мов знала Марко Вовчок, тому займалася і перекладами з польської, німецької, англійської та французької літератур. Коли письменниця жила в Парижі, то познайомилася з відомим французьким фантастом Жюлем Верном, який дав їй виключне право на переклад його творів російською мовою, що сприяло популяризації творів Верна в Росії.

Повість «Маруся» Марка Вовчка дуже полюбилася французьким читачам і була відзначена премією Французької академії, видавалася у Франції біля двадцяти раз. На жаль оригінальна українська версія втрачена, залишились тільки два розділи. А ще існує переклад з російської на українську мову.

Марко Вовчок натура неоднозначна, чарівна і загадкова. Її збагнути намагалися знамениті шанувальники: і Шевченко, і Куліш, і Герцен, і Добролюбов, і Тургенєв.

Хто для вас Марко Вовчок? Вирішувати вам. Знайомтесь з переглядом літератури: «Марко Вовчок – чарівниця слова» на абонементі Луганської молодіжної бібліотеки.

Звоните нам 55-18-46, 095-46-546-16