Павло Григорович Тичина (1891-1967) – відомий український поет, публіцист, перекладач. Поезія Павла Тичини багатогранна і дуже музична. Перші його вірші були присвячені переважно двом темам: природі та коханню. З ніжністю він пише про природу рідного краю, схвильовано і щиро співає про неповторну силу і красу великого людського почуття – кохання. Напевне, багатьом із нас ще з дитинства відомий вірш «Хор лісових дзвіночків»:

Ми Дзвіночки,
Лісові Дзвіночки,
Славим день.
Ми співаєм,
Дзвоном зустрічаєм:
День!
День.
А чи можливо забути інший?
А я у гай ходила
по квітку ось яку
а там дерева люлі
і все отак зозулі
ку
ку

Ту радість, яку дає поетові польовий колосок чи лісова квітка, можете відчути і ви, познайомившись з віршами Тичини, в яких він описує природу. Кожне слово ніби вимальоване поетом. Здається, ніби він бере на пензлик то казково-осінню фарбу, то сонячно-весняну, то небесно-блакитну.

Перша збірка творів Павла Тичини «Сонячні кларнети» вийшла в 1918 р. Вона засвідчила прихід ніжного лірика і великого таланту. Дуже багато віршів цієї збірки присвячені темі природи, кохання: «Гаї шумлять», «Арфами,арфами», «Десь надходила весна», «Там тополі у полі», «Ой не крийся, природо...», «Квітчастий луг...» та багато інших.

Квітчастий луг і дощик золотий.
А в далині, мов акварелі, —
Примружились гаї, замислились оселі...
І слухає мій сум природа. Люба. Щира.
Крізь плач, крізь сміх.
Вона сама — царівна мила —
Не раз свій смуток хоронила
В самій собі, в піснях своїх.

Щоб дізнатися більше про творчість П.Тичини – завітайте на абонемент Луганської молодіжної бібліотеки на перегляд літератури: «Павло Тичина – співець рідної природи».

Наші телефони: 55-18-46; 095-46-546-16