Говорячи про Андрія Малишка (1912-1970) як про одного з великих і неповторних українських радянських поетів, крім яскравості його таланту і довершеності його поетичного слова, слід не забувати про народнопісенну основу образності його поезії.

Елементи народної пісні стали своєрідними ознаками поетичного мислення Андрія Малишка, органічно увійшли в його творчість, поглибили і збагатили її. Пісенність – одна з найголовніших і найдорогоцінніших прикмет усієї ліричної поезії Малишка. Почути свою пісню з уст народу – то найбільша радість поета. І таку радість Малишко мав, тому що його твори: «Пісня про рушник», «Ми підемо, де трави похилі», «Київський вальс», «Пісня про вчительку», «Стежини» з ніжною музикою Платона Майбороди стали народними піснями. Очевидно, у цьому всьому і криється причина того, що багатьом поезіям Малишка дали нове життя композитори: Л.Ревуцький, Ю.Мейтус, А.Штогаренко, П.Козицький та ряд інших. Але найбільше Андрій Малишко співпрацював з Платоном Майбородою, створивши понад тридцять пісень. Найвідоміша із них – «Пісня про рушник»:

Рідна мати моя, ти ночей не доспала
Ти водила мене у поля край села.
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

А «Пісня про вчительку» стала візитною карткою випускних вечорів радянських школярів:

Сонечко встає і шумить трава.
Бачу стежку, де проходиш ти, рідна ти.
Вчителько моя, зоре світова,
Звідки виглядати, де тебе знайти?

Не всі знають про те, що Малишко і сам складав мелодії до своїх віршів. В роки Великої Вітчизняної війни на довгих і важких фронтових дорогах під його акомпанемент, друзі поета співали ті задушевні пісні. До речі, він майстерно грав на баяні, і голос у нього був чудовий. А його пісня «Хусточка червона» облетіла всі фронти:

Як я проводжала милого iз дому:
«Не забудь в походi та вертайсь живим!»
I поїхав милий... 3 пiд вогню i грому,
Хусточка червона розцвiла за ним.

Поема «Прометей» А. Малишка стала символічним гімном воїну-визволителю, що врятував світ від фашизму в роки Великої Вітчизняної війни. Головного героя солдата-розвідника зі Смоленщини тяжко пораненого рятує український хлопчик і разом з матір’ю ховає його у стодолі. «Облава німців по дворах»… Довго гітлерівці допитували селян, погрожуючи смертю, але ніхто не видав солдата, усі назвали його своїм. Щоб врятувати селян, воїн зізнається, що він розвідник. Його спалили заживо, прив’язавши до старого дуба:

І тільки зорі над землею.
О мій русявий Прометею,
Загублений в ночах війни!..

Андрій Малишко мав багатогранний талант, який розкрився повно і щедро – це і публіцистика, і художні переклади, і літературно-критичні статті, і навіть оперні лібрето. На Малишковому пісенному лібрето базується опера Ю.Мейтуса «Молода гвардія» за однойменним романом Фадєєва.

Хоч творчий шлях Андрія Малишка проліг через перегони суперечливої доби, але без його натхненних пісень, неповною була б картина розвитку української радянської поезії. То ж хай вплітається Малишкова пісня ніжною яскравою стрічкою у розмаїтий вінок милозвучних пісень українського народу. Заходьте на абонемент Луганської молодіжної бібліотеки, знайомтесь з переглядом літератури: «Андрій Малишко – чарівник поетичного слова», присвячений 105-й річниці від дня народження українського поета.

Наши телефоны 55-18-46, 095-46-54-616